Хочемо поділитися з вами історією Василя — ще одного нашого співробітника, який відклав мишку з клавіатурою, щоб узяти до рук зброю.

До того дня, який перегорнув усе наше життя, Василь був творчою людиною — в офісі «Комфі»  працював у відділі контенту та креативу Що ж, тепер його безмежне натхнення та яскравий творчий підхід йдуть в інше русло. З вогником! 😉

А як каже сам Василь, за ці дні у нього змінилося три житті. Перше, звичне, спокійне та зрозуміле, закінчилося 24-го лютого 2022 року, коли на наші міста впали перші бомби, й після того почалося нове, друге життя. А за кілька днів, коли він отримав повістку, й це життя також перекинулося, поступившись іншому — третьому.

• Те, що почалося 24-го лютого, воно впало, як снігова куля. Багатьом це зруйнувало життя, й ці люди тепер не знають, що буде завтра, як жити далі. Так, ці події принесли страх невизначеності, але я вірю, що врешті-решт все зміниться, та прийде мир. Я вірю, що це також дасть можливість виправити все те, що тривало в Україні останні 8 років.

Ми запитали у хлопця, що — чи хто — допомагає йому , триматися, що надає йому сил та живить віру в перемогу.

• Наші неймовірні люди. Коли постав спільній ворог, люди згуртувалися, забули всі суперечки та сварки. Всі відносяться один до одного лояльно, попри будь-які розбіжності в думках та ідеях. Є таке гарне слово, побратими. Всі ми тут зараз є побратимами, і це наша сила. Дуже хочу вірити, що це єднання ми збережемо й після завершення війни.

А ще Василь каже, що на війні переосмислюєш усе, починаєш відчувати цінність кожної миті.

• Навіть незначні начебто у звичному житті речі тут відчуваються зовсім інакше. Наприклад, коли тебе відпускають побачитися з рідними — в ці години ти начебто повертаєшся до минулого життя, згадуєш, яке воно було, та розумієш, як же сильно воно відрізняється. А загалом ти просто живеш цією миттю, тож найкращим моментом може стати все, що завгодно, — посміхається Василь. — Навіть те, що на обід дали смачне вівсяне печиво.

Звісно, ми запитали у нього і про мрії на «після війни».

• У мого хорошого друга будинок із дуже красивою альтанкою. До війни ми з друзями постійно збиралися там, сиділи в ній, смажили шашлики, співали, раділи. Хочу, щоб усі ми знову так зібралися, щоб було тепло і спокійно. Щоб нарешті забути всі ті думки, з якими ми живемо тепер. Адже зараз навіть найрадісніші моменти отруєні гіркими думками про Маріуполь, про тих людей, яких перемололи жорна війни.

І, звісно, питання, яке ми ставимо кожному з наших воїнів — питання про сміливість. Василь на нього відповів так:

• Сміливість — це не зраджувати своїм принципам, своїм думкам, тому, у що ти віриш. Попри все, що відбувається навколо.